Імідж закладу освіти — це те, що думають і відчувають про школу, коледж чи університет батьки, учні, студенти, випускники, вступники й працівники, і в кожної з цих груп він свій. Слова «імідж» і «репутація» тут означають одне: як заклад бачать його власні групи, а не «громадськість» загалом. Виміряти імідж можна опитуванням: щороку в той самий час ставити кожній групі той самий короткий набір питань і читати відповіді окремо за групами. Стаття для директорів шкіл і садочків, ректоратів, деканатів, відділів забезпечення якості освіти та батьківських рад пояснює, кого опитати, про що запитати, як часто і як чесно прочитати результати.
Коротко
- Опитуйте кожну групу окремо, але з тими самими основними питаннями, щоб групи можна було порівняти.
- Вимірюйте щороку в той самий час, а після великої зміни чи інциденту — коротким опитуванням з тими самими формулюваннями.
- Не обіцяйте анонімності: скажіть, хто бачить окремі відповіді, і показуйте лише групи та клітинки таблиць від 10 відповідей. Учнів опитуйте безпосередньо приблизно з 11 років, добровільно і за правилами школи щодо згоди.
- Спершу дивіться, хто відповів, потім — що відповіли; далі порівнюйте групи й роки.
Навіщо вимірювати імідж закладу освіти, а не вгадувати
Погляд керівництва — лише один із кількох, а різні групи зважають на різне, і не завжди на те, на що розраховує заклад. В 11 країнах і економіках, де під час PISA 2012 окрему анкету заповнювали батьки 15-річних учнів, багато батьків відповіли, що, обираючи школу, цінують її репутацію або безпеку вище за академічні результати (OECD, PISA in Focus № 51, 2015). Те саме з репутацією університету: вступники, студенти й роботодавці бачать його по-різному.
Опитування особливо потрібне перед рішенням, що зачепить усіх (скажімо, перед запровадженням електронних перепусток), після гучного інциденту на кшталт бійки учнів, коли якась спеціальність чи профіль приваблює менше вступників, ніж інші, і коли меншає учнів.
Кого опитати і що кожна група знає краще за інших
Кожна група бачить свою частину закладу, тож опитуйте кожну окремо, власною короткою анкетою, і лише про те, що вона може знати. Запрошуйте всю групу, а не кілька класів: тоді похибку вибірки рахувати не треба, лишається тільки питання, хто відповів.
| Група | Що може сказати тільки вона | Як її запросити | На що зважати |
|---|---|---|---|
| Батьки | Безпека, спілкування зі школою, чи добре дитині в закладі, чи порадили б його іншим | Запрошення електронною поштою або посилання у звичному каналі школи (чат батьків класу, електронний щоденник) | Найчастіше відповідають найактивніші: перевірте, кого бракує. Вирішіть і скажіть, чи чекаєте одну відповідь від родини, чи по одній на кожну дитину. Другий із батьків відповідає з іншого пристрою чи браузера: у тому самому браузері відкриються відповіді першого |
| Учні (з базової школи, приблизно з 11 років) і студенти | Викладання, справедливість, атмосфера, навантаження | Удома або з власного пристрою, наодинці | Добровільна участь, згода, нічого, за чим можна впізнати дитину (див. «Якщо опитуєте учнів») |
| Педагогічні й непедагогічні працівники | Організація роботи, ресурси, як ухвалюють рішення | Запрошення електронною поштою або посилання | Звітуйте лише про групи від 10 осіб. Непедагогічних працівників зазвичай менше 10: показуйте «усіх працівників» разом і попередьте про це заздалегідь |
| Випускники | Чи знадобилося те, чого навчилися; чи порадили б заклад | Список випускників, спільнота випускників у соцмережі | Дістанетеся, лише якщо підтримували зв’язок |
| Вступники, батьки нових учнів, першокурсники | Чому обрали вас, які ще заклади розглядали, звідки дізналися | Через кілька тижнів після зарахування, звичайним посиланням, ніколи не в іменній заяві на вступ | Покажуть, з ким вас порівнюють родини, які обрали вас, але не те, чому інші пішли деінде |
| Роботодавці (для закладів професійної освіти й університетів) | Як сприймають ваших випускників | Особисте запрошення | Їх небагато: читайте коментарі, а не відсотки |
Найпоширеніший випадок — анкета для батьків; у садочку й початковій школі, крім неї, потрібне хіба що опитування працівників.
Окремі анкети для кожної групи використовують і опитування про шкільний клімат, розроблені Міністерством освіти США (ED School Climate Surveys): для учнів середньої і старшої школи, педагогічних і непедагогічних працівників та батьків. Тож замість одного опитування з питанням «Хто ви?» створіть опитування для однієї групи, а для інших — відредаговані копії, кожна зі своїм посиланням і результатами. Формулювання можна підлаштувати («ваша дитина» чи «ви»), але шкалу, її підписи й кількість поділок — ніколи: тоді розрив між групами — це різниця поглядів, тобто знахідка, а не похибка вимірювання.
Батькам і працівникам зручно надіслати запрошення електронною поштою. Посилання у Facebook чи на сайті школи збирає відповіді тих, хто сам вирішив натиснути, а не думку громади. Кнопками соціальних мереж діліться опитуванням лише з визначеною групою, якої немає у вашій розсилці (спільнота випускників, сторінка батьківської ради), і в результатах вказуйте, від кого ці відповіді.
Якщо у вашому закладі діє внутрішня система забезпечення якості освіти, дізнайтеся, як вона нині проводить опитування: ці питання можуть доповнити її анкети.
Якщо опитуєте учнів
Учнів опитуйте безпосередньо приблизно з 11 років, тобто з базової школи, короткою анкетою і простими словами; за молодших дітей відповідають батьки.
У дослідженнях за участю дітей зазвичай очікують згоди батьків і питають згоди самої дитини (так пише міжнародний етичний проєкт ERIC). Чи потрібна письмова згода, визначають правила школи й чинні норми: з’ясуйте це до розсилки й не запрошуйте учнів, для яких згоди немає.
Участь добровільна, і це треба сказати у вступі: учень може пропустити будь-яке питання або зупинитися без жодних наслідків, а школа не питає імен і не перевіряє, хто взяв участь. Останнє правдиве лише тоді, коли ви поширюєте загальне «Посилання на опитування», не питаєте імені й не вмикаєте відстеження відповідей (за замовчуванням воно вимкнене). Для учнів — жодних обов’язкових питань і ніяких «заповнюємо всім класом просто зараз». Про добровільність напишіть і працівникам.
Не показуйте малі підгрупи одного класу, наприклад окремо дівчат. Учні відповідають удома або з власного пристрою, наодинці, без батьків чи вчителя за плечем, і не по черзі за одним шкільним комп’ютером: за замовчуванням сервіс приймає одну відповідь з пристрою, і в тому самому браузері наступний учень побачить відповіді попереднього. Про інші теми для опитування учнів і студентів розповідає окрема стаття.
Що запитати: спільне ядро і кілька питань для кожної групи
Усім групам поставте ті самі 4–6 основних питань, додайте 3–5 питань, на які може відповісти лише ця група, і одне відкрите: разом 10–12 питань, на які відповідають з телефону за кілька хвилин. Приклад спільного ядра (формулювання підлаштуйте під себе):
| Питання | Варіанти відповідей |
|---|---|
| Загальне враження від закладу | П’ять варіантів, від «Дуже погане» до «Дуже добре» |
| «Чи порадили б ви наш заклад другові чи родичу?» | «Так», «Не впевнений (-а)», «Ні»; або шкала від 1 до 10 (елемент «Шкала Лайкерта»): сервіс покаже кількість і частку відповідей для кожної поділки, без середнього (шкали від 0 до 10 у ньому немає) |
| Матриця з 4–6 аспектів: викладання, безпека, спілкування з родинами, приміщення й обладнання, гуртки та секції, харчування | Та сама шкала з п’яти варіантів для кожного аспекту |
| «Порівняно з іншими закладами, які ви знаєте, наш…» | «Кращий», «Приблизно такий самий», «Гірший», «Важко відповісти» |
| «Що насамперед варто змінити в нашому закладі?» | Відкрита відповідь |
Додайте одне-два загальні питання про самого респондента, необов’язкові і з варіантом «Не бажаю відповідати»: учням і студентам — паралель чи курс, батькам — клас старшої дитини, працівникам — педагогічний чи непедагогічний працівник (якщо в одній із груп менше 10 осіб, об’єднайте), випускникам — рік випуску проміжками по кілька років. За ними ви фільтруватимете результати. Не питайте літеру класу, предмет, який викладає працівник, чи щось інше, за чим у невеликій школі впізнають людину.
Кожній групі — лише своє. Про електронні перепустки учнів запитайте, чи зручно ними користуватися, працівників — чи їх навчили, батьків — чи спокійніше їм за дитину.
Окремих учителів і викладачів тут не оцінюйте: для цього є інші опитування, як-от анкета «Викладач очима студентів» чи оцінка за методом 360 градусів.
Про чутливі теми (булінг, поведінка вчителя, інцидент) питайте загальними словами, про власний досвід, і робіть ці питання необов’язковими. Як питати, нікого не викриваючи, пояснює стаття про чутливі питання.
Як часто вимірювати імідж школи
Раз на рік, у той самий період навчального року, тими самими словами, а після великої зміни чи інциденту — коротке опитування з тими самими основними питаннями. Pew Research Center радить: щоб виміряти зміну в часі, не змінюйте ні формулювань, ні порядку питань. Без торішніх даних опитування після інциденту покаже рівень, а не зміну.
Створюючи нове опитування, оберіть «Використати мої попередні опитування» і в полі «Скопіювати це опитування» — торішню анкету. Порівнювати два опитування сервіс не вміє: поставте поруч експорти двох років.
Як читати результати
Шість кроків, саме в такому порядку:
- Хто відповів. Для кожної групи порівняйте кількість відповідей з кількістю запрошених, а розподіл за паралелями чи курсами — з даними закладу, і для батьків, і для учнів (хто не має вдома пристрою чи інтернету, той випаде). Найактивніші батьки відповідають найохочіше, тож гарний результат, коли відповіли 20 % батьків, описує лише цих батьків. Чи змінюють результат ті, хто не відповів, пояснює окрема стаття.
- Порівняння груп. Поставте поруч батьків, учнів і працівників за основними питаннями: розрив між працівниками й батьками, скажімо, в оцінці спілкування — уже знахідка. Усередині одного опитування фільтруйте відповіді («Показати тільки відповіді, в яких») або зіставте два питання з варіантами відповідей на вкладці «Перехресна табуляція» (таблиця спряженості).
- Частки, а не лише середні. Для кожного аспекту порахуйте частку двох найнижчих оцінок і впорядкуйте аспекти за нею: середнє приховує незадоволену меншість.
- Малі групи. Показуйте групу чи клітинку перехресної таблиці, лише якщо в ній щонайменше 10 відповідей: сервіс показує їх будь-якого розміру, тож за цим стежить організатор. Коли відповідей шість, одна людина зсуває відсоток приблизно на 17 відсоткових пунктів.
- Коментарі. Прочитайте всі відповіді на відкрите питання, розкладіть їх за темами й порахуйте кожну. Не цитуйте нічого, за чим можна впізнати учня, когось із батьків чи вчителя.
- Рік до року. Порівнюйте лише однакові питання. Зміна на кілька пунктів у малій групі — це шум, а не тенденція.
Ще до наступного опитування розкажіть кожній групі, що ви з’ясували і які дві-три речі зробите; як скласти план дій за результатами опитування, показано на прикладі опитування працівників.
Не вмикайте «Зробити результати опитування загальнодоступними»: кожен, хто має посилання, побачить усі відповіді, зокрема й кожен коментар. Краще застосуйте фільтр на вкладці «Аналіз» і зробіть «Експорт у PDF-форматі»: файл враховує фільтр.
Що може онлайн-опитування, а чого не може
Онлайн-опитування коштує мало, дістається до батьків, які не ходять на збори, і до студентів, які працюють, і кожен відповідає, коли йому зручно. Але:
- думку громади воно не вимірює (див. «Кого опитати і що може сказати тільки кожна група»);
- відповідей не буде більше: за метааналізом 114 експериментальних порівнянь (Daikeler, Bošnjak і Lozar Manfreda, 2020), веб-опитування в середньому збирають на 12 відсоткових пунктів менше відповідей, ніж інші способи;
- щирості воно не гарантує: без інтерв’юера люди відповідають дещо відвертіше, і в перевірці за документами онлайн-відповіді виявилися точнішими, ніж за інших способів опитування, але неправдиві відповіді не зникли (Kreuter, Presser і Tourangeau, 2008); а страх, що школа побачить відповідь, лишається;
- воно не анонімне, хоч багато шкільних анкет так себе й називають: окремі відповіді бачить організатор, а в командному акаунті — кожен учасник команди. Назвіть усіх у вступі, де сказано, хто бачить відповіді, а результати подавайте лише узагальнено;
- наживо результати не оновлюються: їх видно, коли ви відкриваєте сторінку результатів.
З чого почати
Отже, імідж закладу освіти вимірюють не одним опитуванням «для всіх», а окремою анкетою для кожної групи з тими самими основними питаннями. Повторюйте її щороку в той самий час і після великих змін, не міняючи формулювань. Читаючи результати, спершу дивіться, хто відповів, показуйте лише групи від 10 відповідей і розкажіть кожній групі, що зміните.
Опитуєте студентів коледжу чи університету? Для них є готовий шаблон опитування здобувачів освіти: у ньому вже є питання про причини вибору і про рекомендацію, а примітки підказують, як поширити його на весь заклад.
Готовий шаблон: опитування здобувачів освіти
7 питань, серед них — причини вибору і те, чи порадив би студент програму іншим; примітки підказують, як адаптувати шаблон для всього закладу.
Дивитися шаблон